Останній дзвінок – засмучений…
Два роки поспіль останній дзвоник для школярів був не таким, як завжди – через пандемію коронавірусу, цьогоріч – через війну.
Для кожного з нас цей день має своє значення. Для учнів – це новий багаж знань за плечима, для вчителів – гордість за виховання майбутнього покоління, для батьків – мить, коли їхні діти стають дорослішими на рік. Цього року останній дзвінок з присмаком гіркоти і вдячності, адже ми по-новому пізнали можливість та важливість навчання.
Останній дзвінок – заплаканий…
Останній дзвінок – засмучений…
Розбиті навчальні заклади,
А ті, що вціліли, без учнів…
На тихих подвір’ях так порожньо
Без сміху, без квітів і святості…
І в серці так холодно й морозно:
Останній дзвінок – без Радості…
Останній дзвінок – за екранами,
І камери навіть увімкнені…
Не діляться діти планами –
Печаллю канікули зіткані…
…Збирається клас одинадцятий,
І сльози з очей не втираються…
Дорослими стали в сімнадцятий,
Кудись…відлітати збираються.